українськаenglish

 

 Зміст

 

1.Що зостається в імені? Неофіційні нотатки до офіційної дати (Столяр О.Б., Вільне життя, №75 від 21.09.2012)

2. Видавнича діяльність

3. Свідоцтво та витяг з галузі атестації НДЛ порівняльної біохімії та молекулярної біології

 
 

 

1.Що зостається в імені? Неофіційні нотатки до офіційної дати (Столяр О.Б., Вільне життя, № від 21.09.2012, повнотекстовий варіант)


 

«Вчорашня роза зостається в імені …..» – це фрагмент завершальної фрази твору Умберто Еко «Ім’я рози»…Мені би хотілось, щоби в імені ювіляра – кафедри хімії ТНПУ, якій виповнилось 60 років, залишилась Хімія. Хімія і життя, а не офіційний звіт про низку досягнень. Кафедра Хімії – це передусім харизма. За 60 років змінились стилі, вимоги, пройшла низка поколінь. Але харизма була присутня завжди.
Із дитячої пам’яті виринає білосніжний палац на тлі гірського плато, який ми, діти, називали «Хімічний корпус». І у промінні ранкового сонця на високому крильці між колонами замислена постать у білому халаті – Зігфрид Якович Крайнер. Це 60-ті роки, місто Кременець. Особлива атмосфера. Камерний стиль. Вимогливі високоосвічені викладачі, зібрані з усієї України. Перший завідувач кафедри Ф.К. Ревва на той час повернувся у Одесу, але рідні його люблять гостювати у Кременці, тут в інституті у них є прекрасні друзі. Престижними були публікації у Наукових записках інституту. Серед них ми знайшли, наприклад, надзвичайно корисні і актуальні результати експерименту по визначенню складу природних вод Надії Михайлівни Сташко. У ті роки кафедра підготувала гідних спеціалістів для свого розширення, які все своє викладацьке життя сумлінно готували вчителів хімії у рідних стінах.
І ось Тернопіль, 1969 р. За лічені роки оновлюється склад, значною мірою за рахунок команди, створеної новим ректором, молодим доктором біологічним наук, біохіміком Олександром Федотовичем Явоненком, учнем видатного українського біохіміка академіка С.З. Гжицького. На лабораторних столах нові об’єкти – коров’ячі рубці, згодом – риба. У лабораторії йде біохімічний експеримент, а отже – розтирається і скрипить у ступках, гудять центрифуги як літак на злеті… Хитрими шляхами дістаються дефіцитні імпортні реактиви. У іншій лабораторії невтомно ставить синтези З.Я. Крайнер. Отже – кипить, бурлить у колбі рідина, скрапує конденсат, а по поверхах повзе специфічний запах. Синтези він ставив до останнього, вже хворий і змучений. Дзвоник з останньої пари – це сигнал для початку експерименту. Невтомно трудяться лаборанти, аспіранти. Нарешті дві кафедри хімії, неорганічної та органічної і біологічної, із своїми лабораторіями, витяжними шафами, численними штативами і пляшечками з реактивами зайняли п’ятий поверх нового корпусу. З’являється прилад невиданої краси – амінокислотний аналізатор. Але кадрова політика Міністерства освіти покликала О.Ф. Явоненка укріпляти Чернігівський педагогічний університет, а за ним поїхала і низка викладачів і аспірантів.
Нова епоха ознаменувалась приходом хіміків-неорганіків Дніпропетровської школи. Вони сформувались як спеціалісти у період розквіту ракетобудівництва і привнесли у харизму кафедри скрупульозність вимірювань, математичну мову. Коли йшлося про відмірювання якоїсь речовини, Ніна Василівна Царьова хапалась за голову у страшній підозрі, що речовину не висушили до постійної ваги. А якими були семінарські заняття – за шквалом емоцій і темпами мало який телевізійний брейн-ринг може позмагатися! Безлаберних «добивали» після пари в коридорі. Прижатий до стінки ледацюга слізно обіцяв, що вивчить. І, нарешті, коли Н.В. Царьова вирішила повернутись у Дніпропетровськ, на нічному вокзалі зібралась величезна кількість студентів – проводжати. Тому що головне, не те, що ти отримав двійку, а те, що ти не байдужий своєму викладачеві, що за тебе йде боротьба, з тебе «ліплять» хіміка. І Ніна Василівна стояла в тамбурі і співала нам пісню Окуджави «В последний тролейбус сажусь на ходу….». Випадкові свідки дивувались цьому незнаному явищу.
З тих часів, якщо чую про успіхи на Олімпіадах студентів чи учнів з Чернігова і Дніпропетровська, сумнівів немає – високий стиль підготовки має конкретне походження – він прийшов з нашої кафедри хімії.
Прийнято жалітися на матеріальну скруту, яка гальмує науковий процес. Але насправді, негативний стимул, як часто буває, став найбільш потужним. У нас було кому сміятись, коли звучала скарга «немає умов». У самі безпросвітні часи, всупереч заклику до «крейдової» хімії, що пролунав на кафедрі, була створена лабораторія, у якій з нуля і по краплиночці постали працюючі (!) газові та рідинний хроматографи, ультрафіолетовий та інфрачервоний спектрометри, роторні випарювачі. Напевно, це був час, коли такого обладнання не було більше ніде на Західній Україні. Безперечно, підтримував ректорат, але в основі було покладено самопожертву, фанатизм колекціонера, талант експериментатора. Так працював П.М. Горбовий. Аналітичні лабораторії Тернополя мали елітного експерта і порадника. Він міг умовити закордонного спеціаліста з Петербурга приїхати вдихати життя у набір запчастин. На полках стояла вся можлива наукова література по хімії. Для останнього ремонту йому не вистачало паска від швейної машинки і він його чекав з нетерпінням….
Що є мірилом успіху кафедри хімії? По-перше, духовний зв’язок поколінь. Це – коли нашим ветеранам, які працювали з 50-х років, болить, як же ми зараз! І Сташко Надії Михайлівні, багаторічному завідувачу кафедри, і Свинку Йосипові Михайловичу, вченому і громадському діячеві, з яким бачимось щодня на поверсі, і Юхновській Тетяні Луківні та її шляхетній родині вчених і патріотів.
Офіційним мірилом успіху на наш час є друковані праці. Рахувати їх легко. Це наукові публікації, внесені у систему SCOPUS, тобто опубліковані у відомих у світі часописах, та цитовані іншими авторами. Наш університет займає по Україні сьоме місце серед педагогічних вузів за результатами на 2012 р. При цьому, авторство 50 з 78 публікацій належить науковцям кафедри хімії, і рекорд публікацій по університету має канд. хім. наук Горбовий П.М. Близько нього, також з публікаціями в світових хімічних журналах, – канд. хім. наук Янчук М.І. Їх не стало у 2008 р.
І саме головне – чи не намарно працюємо? Кафедра виростила елітну зміну. Це переможці олімпіад, які з нами від шкільного гуртка, Малої Академії наук, відділення якої («лабораторія екологічної хімії») тривалий час працює при кафедрі. Вони виконали кандидатські дисертації за хімічними спеціальностями та з біохімії на нашій кафедрі. Це викладачі і наукові співробітники наших кафедри і лабораторій (Барановський В.С., Фальфушинська Г.І., Хоменчук В.О.), Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (Загричук Г.Я., Іванець Л.І., Демид А.Є., Мудра А.Є.), Кременецької гуманітарно-педагогічної академії (Зіньковська Н.Г.), та, навіть, науково-дослідних лабораторій у США (Міщук О.В.). Випускники кафедри навчаються у аспірантурі Академічних інститутів НАН України – біохімії, клітинної біології, гідробіології. Більшість випускників кафедри працює за обраною спеціальністю у школах та вишах і тримається на видноті серед освітян України та Росії, є фаховими хіміками у клінічних лабораторіях країни, а також у Німеччині.
Наказом Ректора університету у 2008 р. було створено НДЛ порівняльної біохімії та молекулярної біології. Наш маленький колектив вважає себе духовним спадкоємцем традицій кафедри хімії. Як і раніше, смішною нам видається скарга «немає умов, немає реактивів». У вухах звучить хороший рецепт, дослівно: «работайте, товарищи». НДЛ була сертифікована на проведення вимірів у галузі охорони здоров’я та навколишнього середовища, що є рідкістю у навчальних закладах МОНМС. Завдяки науковій політиці ректорату університету та семи міжнародним грантам, вибореним на конкурсній основі, ми отримали цільову матеріальну підтримку МОНМС, у тому числі і наукове обладнання, яке дозволяє виконувати сучасний науковий експеримент. Тому не дивно, що у нашій лабораторії виконують експеримент науковці Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, наукових інститутів НАН України. У міжнародній співпраці першою задачею було переконати, що нам можна вірити. Візит іноземного партнера завжди починався з екскурсії – покажіть на чому ви важите, чим ви міряєте, де тримаєте тварин. Довіра виникала при спілкуванні з студентами та у спільних дослідженнях. І ось наші партнери з Університетів Реймсу (Франція), Інсбруку (Австрія), Лімнологічного Наукового інституту Балатону (Угорщина) після успішного виконання спільних проектів поновили договори про співпрацю. Також продовжуємо підтримувати контакти з науковими колективами університетів Аристотеля (Греція, м. Салоніки), Порто (Португалія), Національним університетом Пукійонга (Республіка Корея, м. Бусан), Індійським інститутом хімічної технології (Індія, м. Хайдарабад), Міжнародним державним екологічним університетом імені О.Д. Сахарова (Республіка Білорусь, м. Мінськ). Чотири роки поспіль студенти, які виконують наукові дослідження у нашій лабораторії, виборюють призові місця на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт з природничих, технічних і гуманітарних наук у галузі „Біологічні науки”. Про це є на нашому сайті (http://biochemlab.tnpu.edu.ua/).
Щодо наукових шкіл, представлених на кафедрі: канд. хім. наук З.Я. Крайнер займався синтезом хінолінових барвників і публікував результати у виданні «Журнал общей химии», реферованому у наукометричних базах PubMed та Scopus; канд. хім. наук П.М. Горбовий був учнем знаного кристалохіміка проф. О.С. Заречнюка, вченого і митця (Львівський національний університет імені Івана Франка, ЛНУ), а також плідно працював у галузі органічного синтезу, досліджуючи модифіковані варіанти реакцій Мейервейна та Зандмейера. Відгалуження наукової школи академіка С.З. Гжицького, започатковане проф. О.Ф. Явоненком, нараховує у нашому університеті вже третє покоління учнів, що було відзначено ювілейною конференцією у 2011 р., яка зібрала біохіміків і гідробіологів зі всієї України. Колектив нашої лабораторії належить до відомої школи білкової хімії проф. Сухомлинова (ЛНУ). Це різноманіття напрямків ніколи не робило з кафедри «Вавілонську вежу», а навпаки, у критичних дискусіях народжувалось нове, відточувались формулювання. Наприклад, фіз-хімік В.П. Бодров не міг спокійно бачити способи заокруглення цифр, подавані біохіміками, і полум’яно відстоював правила коректних обрахунків, а біохіміки дружньо підсміювались над практичною доцільністю напрацювань хіміків.
Нехай пробачать мене ті, кого я не назвала. Хто готував реактиви, невтомно відстукував на друкарській машинці тексти звітів, дисертацій і методичок, з ким виходили на сцену, раділи і співчували, розділяли відповідальність, при згадці про кого очі колишніх студентів випромінюють тепло, і хто залишив ці часи у своєму серці. Для мене особисто це тривало 30 років викладацької роботи. Всі ми разом – це є харизма. Хочеться вірити, що до нас прийде талановита молодь, яка націлена на розкриття таємниць фундаментальних природних явищ, що вона повірить у свої сили і затребуваність своєї праці, почне з найпростіших дослідів, маючи в руках лише найпростіші хімікати: оцет, соду, мідний купорос та природні індикатори – буряк, чай та, особливо, червоні пелюстки троянд, які не вицвітають з часом а лише втрачають колір від токсичних випаровувань. І нехай не буде підстав цим пелюсткам для втрати барв. «Вчорашня роза зостається в імені …..».

Професор кафедри хімії ТНПУ, д.біол.наук                        О.Б. Столяр

 

 

 

 
 

 

2. Видавнича діяльність

 

Всі права захищено. Copyright © 2008 "ZAVEL". Design by velgach